Попрощатися із військовим прийшли рідні, односельці, бойові побратими, пише Суспільне.

"Надійний. На нього зброю можна було залишити. Гарна людина. 27 лютого ми стали добробатом, поки він не пішов у ЗСУ. Ми тут залишились, а він в ЗСУ пішов", — розповідає бойовий побратим загиблого Олександр Стадник.

У селі Велика Чернеччина Сергій Клименко прожив все життя. Місцеві розповідають – був спокійним, доброзичливим. Односелиця Сергія згадує — захищати Україну чоловік вирішив із першого дня повномасштабної війни: "Я піду і все. Він пішки йшов у Суми, у військкомат".

Бачила чоловіка місяць тому, каже сусідка Сергія Тетяна Марченко. Тоді жінка ще не знала, що розмовляє з ним востаннє: "Зростали разом на одній вулиці. Хороший хлопець, доброзичливий. Руки золоті. Один в матері. В нього робота була – по дереву. Дуже багато майстрував, виточував. Дуже багато виробів у сусідів. Нікому ніколи не відмовляв".

Помер боєць на збірному пункті, під час несення служби, каже офіцер Сумського центру комплектування Руслан Флорчук: "У центрі підготовки з військовослужбовцем трапився інфаркт, тому і помер під час проходження військової служби".

У Сергія залишились літня мати та син. Поховали захисника на родинному гробовищі у Великій Чернеччині.