Відповідно до законів України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту» особи з особливими освітніми потребами гарантовано мають право на освіту. Держава створює умови для здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами з урахуванням індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів, а також забезпечує виявлення та усунення факторів, що перешкоджають реалізації прав і задоволенню потреб таких осіб у сфері освіти (ст. 3 Закону України «Про освіту»).

Інклюзивна освіта – перший крок до визнання ціннісної значимості і поваги до особистості кожної дитини, прийняття її індивідуальності й неповторності, забезпечення її подальшого повноцінного та гідного життя в суспільстві. Сучасне громадянське суспільство неможливе без активного залучення всіх своїх членів у різні види діяльності, поваги прав і свобод кожної окремої людини, забезпечення необхідних гарантій безпеки, свободи і рівноправності.

Основними завданнями інклюзивного навчання є:

– здобуття дітьми з особливими освітніми потребами освіти відповідного рівня в середовищі однолітків відповідно до Державного стандарту загальної середньої освіти;

– реалізувати принцип "навчитися жити разом", який грунтується на принципах гуманістичної педагогіки;

– забезпечення різнобічного розвитку дітей, реалізація їх здібностей; створення освітньо-корекційного середовища для задоволення освітніх потреб учнів із особливостями психофізичного розвитку;

– створення позитивного мікроклімату в загальноосвітньому навчальному закладі з інклюзивним навчанням, формування активного міжособистісного спілкування дітей із особливими освітніми потребами з іншими учнями;

– забезпечення диференційованого психолого-педагогічного супроводу дітей із особливими освітніми потребами;

– надання консультативної допомоги сім'ям, які виховують дітей із особливими освітніми потребами, залучення батьків до розроблення індивідуальних планів та програм навчання.

Батьки здобувачів освіти мають гарантоване право обирати заклад освіти (інклюзивні класи в ЗЗСО, наближених до місця проживання, або спеціальний заклад освіти), освітню програму, вид і форму здобуття дітьми відповідної освіти, виключно в інтересах самих дітей.

Наразі перед суспільством стоїть нагальне завдання реалізувати формат доступності, як усунення фізичних бар’єрів і навпаки, створення таких умов, за яких кожна дитина буде почуватися комфортно. Доступність передбачає, що дитина з інвалідністю зможе користуватися навколишнім простором самостійно, тобто без сторонньої допомоги у місцях навчання і праці, житла, громадських закладів, транспорту, вулиць, — всього, що оточує. Заходи стратегічного курсу за напрямом безбар’єрності покликані надати змогу не тільки підвищити рівень життя таких дітей, а насамперед подолати перешкоди на шляху їх соціального включення та самореалізації.