Останнім часом місто Охтирка асоціюється з бурхливими недавнішніми подіями навколо боввана Лєніну, який був демонтований 15 лютого силами свободівців на чолі з Ігорем Мирошниченком. У істинно совєцьке "свято", 23 лютого, народні депутати – свободівці разом з активістами рішуче показали свою силу та відвагу залишкам "совка", бо, не дивлячись на холод та те, що свободівці були в меншості, українці не дали комуністам знов встановити свого ідола.

Але нещодавно майже всі українські ЗМІ через одного заволали про новий бовван в Охтирці, якого було встановлено вночі на 12 березня. Як повідомляє "Охтирський міський портал", кошти на новий пам'ятник зібрав міський обком КПУ. Але громада міста не знала про повторне встановлення ідола й вже не на користь комуністів обурилися з того. Також обурена церковна громада, на орендованій землі якої стоїть цей пам'ятник. І постає гостре питання, яке має не міський, а вже державний масштаб: який вибір зробить українська нація? Повернутися до совєцького гнилого минулого або встати на реальний шлях європейського майбутнього? І в цьому питанні думки людей поділяються лише тому, що схід та північ України ще частково не можуть вирватися з совєцького минулого, яке тримається саме через такі пережитки минулого у вигляді пам'ятників, бюстів совєцьких ідолів і кумирів.

Жахи комуністичного ярма та знущання з української держави годі й перераховувати – вони відомі усьому світу. Європейські країни та країни колишнього совєцького табору вже давно заборонили комуністичну ідеологію та на вищому законодавчому рівні поставили поруч із нацистською як тотожні і людоненависницькі. Так чому ж тоді й досі комуністична ідеологія в Україні існує і навіть є більшістю в державотворчий гілці політичної влади в державі?

Уся справа у тих залишках совєцької окупації, які ми кожного дня зустрічаємо в нашому повсякденні. Це назви вулиць, закладів, установ, виробництв; бюсти, пам'ятники совєцьким ідолам тощо. Також совєцьке минуле дається в знаки, коли українці знають російську краще, аніж свою мову. Прикладів безліч, але головна проблема – за всі роки незалежності в головах українців не відбулося переосмислення своїх, українських цінностей замість нав'язаних чужинських. Українець не зможе бути здравомислячим поки не викине з голови совєцьких стереотипів та пропаганди. Такий українець може бути лише маріонеткою в будь-чиїх руках.

І для того, щоби відновити українську свідомість у громадян, потрібно прибрати будь-які прояви совєцького минулого з нашого суспільного життя, зокрема й боввани "совковим" ідолам. Комуністична ідея вже не має жодної ідеологічної підтримки громадян тому, що відкрито справжнє, незаангажоване пропагандою обличчя комуністичного режиму на території України. Їхня підтримка ледь тримається саме на подібних ідолах та байках на кшталт "Сталін хоч і вбивця, але при ньому хліб був дешевий".

Допоки ми не поборемо та не позбудемося проявів окупаційного минулого, Україна буде ідеологічно "розірвана" на дві частини – захід і схід. Допоки українці не переосмислять злодіянь комуністичного ярма, не постане Українська держава, яка буде економічно та соціально незалежною. І коли нарікають на те, що "краще б не пам'ятники валили, а хліба дали", не замислюються над першопричинами. Це мислення рабів, але ж українці ніколи не були й не будуть рабами. Ми хочемо побудувати таку державу, як ми хочемо. Тому повинні самі бути будівельниками. І дуже влучно буде вжити вислів "Україна починається з тебе"…