Як зазначено у матеріалах кримінальної справи, громадянин К. влітку 2024 року добровільно надав згоду на проходження військової служби за контрактом до закінчення особливого періоду, пише Судово-юридична газета.

Відповідне подання виправної колонії № 117 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання Первомайський міськрайонний суд Харківської області задовольнив 13 червня 2024 року.

На момент умовно-дострокового звільнення для служби у лавах Збройних Сил громадянин К. був засуджений вже двічі. Вперше К. був засуджений 7 грудня 2022 року до 1 року обмеження волі умовно за ч. 1 ст. 309 (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання наркотичних засобів та психотропних речовин) Кримінального кодексу. Вдруге К. був засуджений 17 травня 2023 року за ч. 2 ст. 309 КК. На цей раз громадянин отримав вже реальне позбавлення волі строком на 1 рік та 1 місяць.

Хоча до звільнення з місць позбавлення волі К. залишалося всього 4,5 місяці, у червні 2024 року він все ж вирішив залишити виправну колонію як можна швидше. Пізніше К. розповів слідству та суду, що йому вкрай складно було відбувати покарання, оскільки в колонії його неодноразово били.

Після умовно-дострокового звільнення з колонії, К. уклав контракт з Міністерством оборони та був зарахований у склад батальйону «Шквал» на посаду «стрілець».

Через деякий час, після відповідного навчання, К. взяв участь у бойових діях на території Курської області рф.

Служба у батальйоні «Шквал» втім К. не сподобалася, зокрема через те, що умови служби у батальйоні не надто відрізнялися від атмосфери, що панувала у виправній колонії.

За словами К., військовослужбовці з числа раніше засуджених осіб поводили себе «погано», в підрозділі були проблеми з дотриманням правопорядку, наприклад, набули розповсюдження випадки крадіжки речей у військовослужбовців.

При цьому військове командування не надто переймалося потребами підлеглих і ігнорувало проблеми в батальйоні. Ставлення безпосереднього командира до К. також було поганим – військовослужбовця обмежували у пересуванні, не відпускали до магазину та не відпустили на похорони.

У підсумку, 18 вересня 2024 року К. самовільно залишив військову частину – вранці він підійшов до заступника командира батальйону, віддав йому свій автомат та повідомив офіцеру: «можеш мене не ждати».

Після цього К. «зловив» автомобіль, що рухався по дорозі і попросив довезти його до міста Суми.

У місті Суми чоловік зняв житло, навіть працював, хоча й без офіційного працевлаштування.

Через два тижні К. подзвонив один з військовослужбовців, з яким вони несли службу у батальйоні «Шквал», та запропонував зустрітися у місті Суми.

Однак коли К. прийшов на місце зустрічі, там його вже чекали інші військовослужбовці на чолі з офіцером.

Коли К. повідомив офіцеру, що все одно втече, навіть якщо його доставлять до військової частини, то офіцер, за словами К., повідомив, що йому байдуже, що далі буде робити К.

Відтак, К. вдруге самовільно залишив військову частину.

6 грудня 2024 року, коли К. йшов по вулиці міста Суми, до нього підійшли патрульні поліцейські та військові ТЦК та СП, які займалися оповіщенням військовозобов’язаних громадян про необхідність призову на військову службу.

Перевірка показала, що К. перебуває у розшуку як особа, що здійснила СЗЧ, після чого він був затриманий.

Таким чином, К. став обвинуваченим за ч. 5 ст. 407 (самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану) КК.

В суді свою провину К. визнав лише частково.

Сумський районний суд 20 березня 2025 року визнав К. винним та засудив його до 5 років та 1 одного місяця позбавлення волі – до встановленого судом строку позбавлення волі була також частково приєднана частина покарання, яку К. не відбув у 2024 році, тобто 1 місяць.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!