Цікаво, що керує дослідженнями російський вчений Олександр Аполонський. Статтю з подробицями проведеного експерименту наведено в популярному журналі Scientific Report.

Точність визначення хвороби – 95%

За словами Олександра Аполонського, в дослідженнях застосовувався метод, заснований на тому, що будь-яка біомолекула, що видихається нами, має свій спектр. Якихось речовин, які типові для раку простати, у повітрі, що видихали пацієнти, виявлено не було. Але виявився дисбаланс у кількості метаболітів. Це дозволило визначати діагноз, за словами дослідників, з точністю до 95%.

В експерименті брали участь 64 особи. З них:

• • у 29 пацієнтів був рак простати;

• • у 8 – рак нирок;

• • ще у 8 – рак сечового міхура;

• • решта 19 – здорові.

Очевидно, дослідження будуть продовжуватися, бо для отримання більш точних даних необхідно обстежити набагато більше людей. Цілком можливо, що вчені також зможуть визначити маркери, які допоможуть діагностувати інші ракові захворювання.

Діагностування по запаху – перспективний напрямок

Науковий консультант фірми «Interlab» Яків Яшин, коментуючи дане дослідження, стверджує, що визначення маркерів хвороб щодо речовин, що містяться в повітрі – високоперспективний напрямок. Сьогодні він швидко розвивається, тому що це дозволить виявляти захворювання на ранніх термінах.

За словами Яшина, досліджень із цього питання досить багато. Наприклад, шляхом газової хроматографії та мас-спектрометрії (шо це - можна ознайомитись на сайті https://alt.ua/uk/catalog/gazovi-hromatografy) у повітрі хворої на рак людини вдалося виявити 50-55 маркерів. За ними можна діагностувати рак легень на початкових стадіях.

За аналогічним принципом вивчалися леткі речовини, що походять від сечі у хворих на рак простати. Так вдалося знайти маркери пухлини.

Як стверджує Яшин, аналіз біоматеріалів, що контактують з пухлиною або ділянкою ураження при захворюванні, щодо наявності конкретних речовин є більш перспективним і точним напрямом. Непрямі дослідження (наприклад, того ж повітря в легенях) не гарантують виявлення маркерів пухлини, оскільки їх у повітрі може і не бути.

Все нове – добре забуте та покращене старе

Можливість визначати захворювання на запах здається чимось неймовірним. Так, визначення діагнозу без болючих відчуттів (а при раку такі маніпуляції проводяться постійно) – це фантастика. Але лікарі застосовували ці методи завжди.

Раніше, коли не було жодного медичного обладнання, доводилося діагностувати хвороби, використовуючи свої органи чуття:

• • завдяки зору проводився огляд людини щодо зовнішніх ознак захворювання;

• • використовуючи слух, перевіряли, як пацієнт дихає, чи є хрипи та інші нехарактерні для здорової людини звуки;

• • допомогою дотику виконувалася пальпація, тобто, промацування патологічних змін;

• • завдяки нюху визначали хвороби по запаху: наприклад, запах ацетону «говорив» про декомпенсований діабет;

• • користуючись почуттям смаку, деякі лікарі не гидували пробувати сечу – якщо вона виявлялася трохи солодкою, визначали діабет (раніше це називалося цукровою хворобою).

І тільки з розвитком технологій лікарі отримали «помічників»: стетоскоп, мікроскоп, рентген, різні види томографії та ін. А почуття смаку зараз замінили спеціальні лабораторії.

Дослідження за допомогою собак

Не вдається лише замінити нюх, хоча спроби розробити спеціальне обладнання не припинялися. Найбільш вдале рішення – залучення собак для визначення різних пухлин. Статті на цю тему опублікувало багато популярних журналів, у тому числі The Lancet.

У Франції вже понад 5 років працює група дослідників, яка розробляє метод діагностування раку грудей за допомогою собак. За словами вчених, клітини пухлини молочної залози виділяють речовини, що залишаються на одязі. А собаки здатні їх відчути.

Звісно ж, суб'єктивний чинник треба виключати, тому бажано, щоб подібні дослідження проводила точна техніка. Наразі тривають активні пошуки нових способів хіманалізу з використанням комп'ютерного обладнання. Перспективи – величезні. Цілком імовірно, що діагностування хвороб із запаху найближчим часом буде використовуватися не тільки в наукових центрах, а й у звичайній медицині. 

®