Особливого шарму коньяку надають легенди про його появу, поширення та виробництво. Ось найцікавіші з них.

Алхімік, лицар, винороб

Якщо просто пропустити легке біле вино через самогонний апарат, коньяк із нього не вийде. Напій буде жорстким, різким і... слабоалкогольним. У XVI столітті голландські імпортери переганяли вино для того, щоб більше алкоголю помістилося на одному кораблі. Вони не вважали, що дистиляція покращує смакові якості напою. Своїм покупцям вони радили розводити його водою перед вживанням. 

Але все змінив шевальє Жак де ла Круа Мароне. Згідно з легендою, він повернувся додому, увінчаний лаврами слави героя війни. Але вдома на нього чекала не найприємніша картина. У спальні дружини він виявив стороннього - коханця. Не довго думаючи, шевальє вклав обох на місці. А потім спокійно зайнявся виноробством.

Але ночами його мучила совість. Уві сні до нього приходив сам диявол і погрожував витягнути душу грішника і забрати в пекло. Для цього нечистий двічі зварив Жака в окропі. Новоспечений винороб якраз думав про витяг "душі", тобто, спирту, з вина.

Месьє де ла Круа Мароне повторив свій сон у реальності - він двічі перегнав вино і, о диво! У нього вийшло. Після однієї перегонки вина, з міцністю 7-9%, отримували напій, що містить приблизно 30% етанолу. А друга перегонка підняла міцність до 70%. В одну бочку помістилося вдвічі більше алкоголю. Голландці були раді.

Продовження слідує

Напій вийшов хоча й міцним, але все ще занадто жорстким і різким, щоб вживати його в нерозбавленому вигляді. Довелося шевальє Жаку знову зануритися в сон. І до нього знову прийшов диявол. Тільки тепер наш лицар зважився йому протистояти і вступив у бій. І хоча уві сні йому вдавалося поранити чорта мечем, той швидко відновлювався і сутичка тривала. Убити супротивника з пекла шевальє де ла Круа Мароне вдалося лише після того, як він відрубав йому і голову, і хвіст. 

Ясна річ, що відразу після пробудження наш лицар побіг до мідного перегінного куба. І повторив свій сон. Відрубав напою "голову" і "хвіст". Тобто, вилив першу й останню фракцію дистиляту. З точки зору хімії це цілком логічно. Саме в перших і останніх частинах міститься найбільша кількість сивушних олій та інших, не найприємніших, речовин.

Частка ангелів

Що довше витримується коньячний спирт, то вище піднімається ціна на нього. Виноробу доводиться витрачатися на дубові бочки, будувати великі склади або рубати в скелі підвали. Є і ще одна складність: щороку кількість рідини в дубовій бочці зменшується приблизно на 3-4%. Тобто, всього за десять років винороб втрачає приблизно третину спирту. 

Французи спочатку засмучувалися, а потім махнули рукою. Вони вирішили, що це ангели спускаються з неба, щоб насолодитися їхнім прекрасним творінням. А втрачену частину сировини стали називати "часткою ангелів".

Найсучасніша легенда

Дивно, але красива казка про "частку ангелів" отримала продовження вже в наш час - у середині ХХ століття. У долині річки Шаранта, в місцях, де роблять коньяк, дахи будинків заведено покривати глиняною черепицею. І ви відразу ж можете побачити, в якому будинку зберігаються бочки з коньячними спиртами на витримці. Коли ангели беруть "свою частку", спирти випаровуються у великій кількості. І від цього процесу сильно змінюється колір черепиці. 

Місцеві жителі охоче розповідають усім приїжджим легенду, пов'язану з цим разючим явищем. Вони кажуть, що під час Другої Світової війни сам Герман Герінг, командувач німецьким Люфтваффе, суворо заборонив за будь-якої ситуації скидати бомби на будинки з дахом цього кольору. Складно сказати, наскільки правдива ця легенда. Однак, у французів збереглася достатня кількість найстаріших бочок. Є навіть спирти, датовані кінцем XIX століття. 

Джерело - https://spirt-opt.site/uk/category/cognac-uk/

®