Робота поліцейського спецпідрозділу «Білий янгол» починається там, де інші вже не можуть допомогти - громадах та селах, що під постійним вогнем. Проте відчуття страху поліцейські відчувають не за себе, а за життя тих, кого рятують.

«Кожен виїзд розпочинається з вивчення території, планування, координації з місцевими поліцейськими та військовими. Без цієї взаємодії успішної роботи було б досягти дуже важко. За півтора місяця роботи «Білого янголу» евакуйовані близько 300 людей. Переважно це діти, маломобільні, а також особи похилого віку», - розповідає Ігор Борко.

Серед історій, які вже стали частиною бойового шляху, є випадки, коли поліцейські потрапляли під прицільні обстріли ворожих безпілотників. Одного дня Ігор Борко разом із колегами намагались дістатись прифронтового села на Білопільщині, аби вивезти з пекла тих, хто залишився беззахисним. Військові рф перешкоджали поліцейським та наносили удари дронами.

«Екіпажем виїхали у Павлівку, метрів 500 ми проїхали населеним пунктом і потрапили під обстріл. Територія контролювалася безпілотниками ворога, які перешкоджали нам доїхати до місця евакуації. Транспортний засіб «Білих янголів» був пошкоджений, однак життя екіпажу врятувала бронекапсула автомобіля. У подальшій співпраці з військовими все ж таки цю родину вдалося вивезти й доставити у безпечне місце», - розповідає Ігор Борко.

Каже, така історія не одна у роботі евакуаційних груп, проте безпека цивільних у найкритичніші моменти – це головне.

«Люди більш спокійно себе відчувають, знають, що у будь-який час доби, незалежно від того робочий це день чи вихідний, до них за проханням приїдуть поліцейські і допоможуть їм виїхати. Це, звичайно, довіра до нашого підрозділу, і водночас це приємно», - ділиться командир екіпажу.

Ігор Борко згадує, що одна з найважчих операцій з порятунку сумчан проходила вночі, тому що вдень у зоні, де залишались мирні мешканці, була висока активність БпЛА. Навіть заїхати в цей населений пункт без втрат було неможливо. Тож правоохоронці скоординували дії та завдання з військовими, які надали допомогу, створили коридор та застосували засоби радіоелектронної боротьби, враховуючи особливості обстановки та існуючих загроз. «Білі янголи» мали дуже обмежений час, їхали вночі без світла, використовували тепловізори.

«Дуже емоційною ніч тоді була. Їдеш дорогою, все горить, осколки від прильотів КАБів летять з усіх сторін. Дуже важко було б без особливої підготовки, всі ці моменти ми вже пройшли на Донеччині. Щира вдячність військовим. І людей врятували, і всі повернулися неушкоджені», - згадує командир екіпажу.

Долати труднощі, звичайно, легше разом із колегами екіпажу. Зі слів командира, вони розраджують, підтримують та лише з одного погляду розуміють настрій. Злагоджена команда – ключ до успіху в усьому.

«Найважчим у роботі підрозділу - пропускати через себе емоції, напругу від болю, страждань, переживань, коли рятуючись, люди залишили свої домівки, де росли та виховували дітей. Кожен цим ділиться і ти пропускаєш через себе і це дуже важко», - говорить Ігор.

За словами поліцейського, найважче – йдучи на роботу зранку, обіцяти дитині, що ти обов’язково повернешся і все буде добре. Хоча розумієш, можеш не дотриматись свого слова. І як командир, Ігор Борко докладає максимум зусиль, аби кожен поліцейський виправдав надії своєї родини та повернувся додому.

«Білий янгол» часто стає єдиною підтримкою для людей, які залишилися без рідних та друзів, чий світ перевернула війна. Щодня поліцейські стикаються з її жахливими наслідками. Майор поліції зізнається, особливо чіпає, коли доводиться вивозити із прикордоння від обстрілів дітей.

«Коли проходиш разом крізь випробування, проїжджаєш під обстрілами цю «дорогу життя», кожна дитина для мене вже як член сім’ї. Відчуваю, що це моя дитина і я за неї відповідаю», - каже поліцейський.

Командир «Білого янгола» розповів історію, як вивозили з-під обстрілів родину - матір та декілька дітей. У той момент найбільше хотілося їх потішити та допомогти врятуватися.

«До мене підійшов хлопчик, ще дошкільного віку, взяв за руку і міцно стиснув пальці. Йому було страшно… Це мене дуже вразило, в той момент я відчував себе його батьком і відповідальність за його майбутнє», - говорить поліцейський.

Люди вдячні за те, що про них дбають, що поліція допомагає їм виїжджати, облаштовувати подальше своє життя. З деякими Ігор підтримує зв'язок, вони, каже, стають як родина. Правоохоронець і надалі допомагає їм, дає поради, консультує та координує, аби у людей в новому місці все склалось як можна краще, і все в них вийшло.

Кожна евакуація, коли вдається вивезти людей з-під обстрілів, ще більше мотивує, - зізнається Ігор Борко. Каже, завжди готовий докладати ще більше зусиль, аби допомагати та рятувати людей, повідомляє Департамент комунікації Національної поліції України.

• Ця стаття стала можливою за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Європейським центром свободи преси та медіа та спрямована на підтримку українських медіа. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!