В перший же день повномасштабного вторгнення російської армії Едуард Пінчук пішов у військо, пише Суспільне.

“Це важка втрата для нашої сім’ї, він був мені як син, моєму сину як брат, це моя дитина. Він настільки розумний, начитаний, це гордість нашої країни, це Герой моєї Батьківщини”, — каже Лідія Пінчук, теща загиблого.

У Едуарда Пінчука лишилася семирічна донька Соломійка.

“Любили вони про тварин читати про природу, про континенти, скільки він їй всього розповідав. Дитина чекала свого тата в кінці місяця у відпустку, мав прийти на 10 днів у відпустку, це в нас така вийшла відпустка”, — додає пані Лідія.

Микола Ізотов на псевдо “Гулівер” говорить про останній бій побратима на Луганщині:

“Разом були на штурмі, для Едика – останньому. В районі с. Куземівка, Сватівський напрямок. Зайшли штурмом, трішки не вберегли Едіка.” Штурмонули” окопи ворожі і просто не помітили розтяжку, і він її “зняв”, і отримав поранення. Спочатку думали, що сумісне з життям, але уламкове поранення голови – це дуже важко”.

Товариш дитинства Едуарда Пінчука Олександр Ховрич говорить, що разом з Едуардом Пінчуком вони навчалися в одній школі села Миколаївка Сумського району: “Гарна, порядна людина, завжди приходив друзям на допомогу, навчався гарно, закінчив школу з “Золотою медаллю”. Намагався бути найкращим, попереду усіх”.

Побратим Юрій Одінцов згадує, що з Едуардом вони воювали в одному взводі в Донецькому аеропорту у 2014 році: “Якби усі були такі, як він, вже б війну виграли. Дуже порядною людиною був, завжди допоможе”.

Марина Круподьорова – колежанка Едуарда Пінчука по обласному центру туризму та патріотичного виховання, де загиблий працював директором.

“Він співпрацював з дітками і на тому, що він пережив, він показував, розповідав історії, які там були. Каже: “Я буду на роботі, поговоримо”, я запитала, як у нього справи, він розповів, яка у них там зараз ситуація. “У нас зараз складні завдання серйозні, я вам тоді зателефоную”. Досі не зателефонував. Це було 15 січня зранку”, — говорить пані Марина.

Попрощалися з розвідником у Спасо-Преображенському соборі. Поховали Едуарда Пінчука на кладовищі в рідному селі Миколаївка.

“Хочу звернутися до полковників поліції-міліції, військових, які розбіглися: де ви? Місце ваше там, ваша країна дала вам великі погони”, — каже батько загиблого Іван Ігнатьєв.